ПРАВОВА СЕМАНТИКА ПОНЯТТЯ “ЦИФРОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ”
DOI:
https://doi.org/10.17721/1728-2195/2024/1.127-2Ключові слова:
безпека, відповідальність, цифрові речі , ризики, інформація, приватне право, правочинАнотація
Вступ. Звернення до теоретичних проблем поняття "цифрове середовище" викликане прагненням дослідити, у якому напрямі розвивається сучасна юриспруденція на шляху розвитку цифрової трансформації, і необхідністю глибокого і всебічного осмислення правового механізму, що застосовується у процесі регулювання суспільних відносин сфери інформаційних технологій. Метою дослідження є визначення поняття "цифрове середовище".
Методи. Акцент зроблено на методологію визначення поняття цифрового середовища. На міждисциплінарному рівні розглядаються проблеми методологічного характеру, зокрема питання правової семантики, поняттєво-логічного підходу, історичного й компаративістського осмислення поняття "цифрове середовище".
Результати. Здійснено наукову розвідку правових основ світу цифрового середовища як певної системи взаємозв'язків його елементів. У порівняльному аспекті матеріальних речей інституту права власності й віртуальних речей, що створюються та існують виключно в цифровому середовищі, акцентовано увагу на їхній властивості до оборотоздатності як об'єктів цивільного права. Розкрито питання взаємодії людини з елементами цифрового середовища та юридичні аспекти регулювання приватно-правових відносин, пов'язаних з обігом цифрових речей і наданням цифрових послуг. Розглянуто питання правової природи цифрового середовища та його складників. Проаналізовано нормативні акти міжнародного й національного законодавства щодо термінологічно-понятійного апарату об'єктів
цивільного права цифрового середовища.
Посилання
Баранов, О. (2023). Визначення терміну "штучний інтелект". Інформація і право. 1(44), 32–49.
https://ippi.org.ua/sites/default/files/5_28.pdf
Безклубий, І. (2022). Еволюція цивілістики: догма та метафізика. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. 1(120), 9–15.
Безклубий, І. (2023). Методологія мінімізації юридичних ризиків у місті. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. 1(125), 17–20.
Брижко, В. (2021). Модальність правової визначеності у сфері захисту та безпеки приватності персональних даних. Інформація і право. 4(39), 52–69. https://ippi.org.ua/sites/default/files/6_22.pdf
Великанова, М. М. (2019). Ризики в цивільному праві : монографія. Алерта.
Вортенбергер, Т. (2004). Останні тенденції у сфері юридичної методології. Український правовий часопис. 7(12), 3–11.
Желязкова, В. В. (2018). Семантика: теорія і практика : навч.-метод. посіб. для студ. спец. 035 Філологія ("Прикладна лінгвістика"). Іліон.
Заярний, О. (2022). До питання удосконалення способів захисту інформаційних прав фізичних осіб у відносинах, пов'язаних із застосуванням технологій штучного інтелекту. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. 1(120), 36–39.
Калаур, І., & Стахира, Г. (2019). Відповідальність сторін за порушення договірних зобов'язань із постачання цифрового контенту. Право України. 277-90, 77–90. https://pravoua.com.ua/ua/store/pravoukr/pravo_ 2019_2/pravo_2019_2_s5/
Капіца, Ю. М. (2017). Право інтелектуальної власності Європейського Союзу: формування, інститути, напрями розвитку. Академперіодика.
Кодинець, А. О. (2016). Цивільно-правове регулювання зобов'язальних інформаційних відносин : монографія. Алерта.
Костенко, О., & Головко, О. (2023). Електронна юрисдикція metaverse: виклики та ризики правового регулювання віртуальної реальності. Інформація і право. 1(44), 105–115. https://ippi.org.ua/sites/default/files/11_27.pdf
Мочерний, С. В., Ларіна, Я. С., Устенко, О. А., & Юрій, С. І. (2005). Економічний енциклопедичний словник. Т. 1. Світ.
Про цифровий контент та цифрові послуги. (2023). Закон України від 10.08.2023. № 3321-IX. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3321-20#Text
Радутний, О. (2021). Правовий статус та характеристика цифрової людини. Інформація і право. 4(39), 35–51. https://ippi.org.ua/sites/default/files/5_23.pdf
Рекодифікація цивільного законодавства України: виклики часу. (2021). Видавничий дім "Гельветика".
Цивільний кодекс України. (2003). Закон України від 16.01.2003. № 435-IV. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців). Т. 4. Об'єкти. Представництво. Строки. (2010). ФОП Колісник А.
Шмідт Е., & Коен, Дж. (2015). Новий цифровий світ. Літопис.
Directive (EU) 2019/770 of the European Parliament and of the Council of 20 May 2019 on certain aspects concerning contracts for the supply of digital content and digital services. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:32019L0770
Dixson, P. (2019). The Future of (Almost) Evrything: How our World will change over the next 100 years. 2nd ed. Profile Books.
Jacob, D. (2003). Bekenstein Information in the Holographic Universe: Limits on Information Density. Scientific American. 289, 2.
Jaszczolt, K. M. (2022). Defaults in Semantics and Pragmatics. The Stanford Encyclopedia of Philosophy. https://plato.stanford.edu/archives/sum2022 /entries/defaults-semantics-pragmatics
Kelly, Kevin. (2017). The Inevitable. Understanding the 12 Technological Forces. That Will Shape Our Future. N. Y., Penguin Books.
Negroponte, N. (1995). Being digital. Vintage Books. https://archives-obs--us-com.translate.goog/obs/english/books/nn/ch01c01.htm?
_x_tr_sl=en&_x_tr_tl=uk&_x_tr_hl=uk
Sheldon, R. Virtual Asset. https://www.techtarget.com/whatis/definition/virtual-asset
Spindler, G. (2016). Contracts for the supply of digital content – scope of application and basic approach – Proposal of the Commission for a Directive on contracts for the supply of digital content of. European Review Contract Law. 3, 183–217. https://www.europarl.europa.eu/cmsdata/102259/Prof%20Spindler%20-%20Contracts.pdf
Додаткові файли
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Ігор Безклубий

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Authors who publish with this journal agree to the following terms:
1. Authors retain copyright and grant the journal right of first publication with the work simultaneously licensed under a Creative Commons Attribution License that allows others to share the work with an acknowledgement of the work's authorship and initial publication in this journal.
2. Authors are able to enter into separate, additional contractual arrangements for the non-exclusive distribution of the journal's published version of the work (e.g., post it to an institutional repository or publish it in a book), with an acknowledgement of its initial publication in this journal.
3. Authors are permitted and encouraged to post their work online (e.g., in institutional repositories or on their website) prior to and during the submission process, as it can lead to productive exchanges, as well as earlier and greater citation of published work (See The Effect of Open Access).