ЩОДО РОЛІ МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ В РЕГУЛЮВАННІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ XXI СТОЛІТТЯ

Анотація

Вступ. Стаття присвячена аналізу трансформації ролі Міжнародної організації праці у системі міжнародного регулювання праці та визначенню ключових викликів, з якими організація стикається у ХХІ столітті. Актуальність дослідження зумовлена змінами глобального ринку праці, розвитком цифрової економіки, появою нових форм зайнятості та посиленням конкуренції з боку регіональних і недержавних регуляторів, що впливає на здатність Міжнародної організації праці ефективно виконувати свою нормотворчу місію.

Методи. Стаття ґрунтується на застосуванні системного, інституційного, формально-юридичного та порівняльно-правового методів. Системний та інституційний методи використано для дослідження еволюції Міжнародної організації праці і трансформації її організаційної моделі, формально-юридичний – для аналізу міжнародних трудових стандартів і механізмів їх реалізації, порівняльно-правовий – для зіставлення діяльності Міжнародної організації праці з регіональними та альтернативними регуляторними ініціативами. У межах дослідження також застосовано концепції principal–agent problem і бюрократичної інерції.

Результати. У статті встановлено, що упродовж ХХ століття Міжнародна організація праці виконувала переважно нормотворчу функцію, тоді як у ХХІ столітті її діяльність набула комплексного характеру та поєднує нормативні й операційні інструменти. Виявлено, що розширення програмної діяльності супроводжується зростанням адміністративного апарату, посиленням інституційної інерції та зниженням темпів ухвалення нових міжнародних трудових стандартів. Проаналізовано внутрішні обмеження ефективності Міжнародної організації праці, пов'язані з бюрократизацією та функціонуванням адміністративного апарату, а також зовнішні виклики, зумовлені цифрові-зацією, розвитком платформеної економіки та активізацією регіональних регуляторів, зокрема Європейського Союзу.

Висновки. Зроблено висновок, що Міжнародна організація праці залишається ключовим актором у сфері міжнародного трудового права, однак її подальша ефективність залежить від здатності подолати інституційну інерцію та адаптуватися до нових умов глобального врядування. Обґрунтовано необхідність комплексного рефор-мування організаційної моделі Міжнародної організації праці, спрямованого на відновлення балансу між управлінськими й експертно-нормотворчими функціями, посилення аналітичної спроможності та розвиток гнучких механізмів взаємодії з альтернативними регуляторами.