НЕБІОЛОГІЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА ШТУЧНОМУ ІНТЕЛЕКТУ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.17721/1728-2195/2026/1.131-13Ключові слова:
небіологічний інтелект, штучний інтелект, правосубʼєктність, квазісубʼєкт цивільного права, деліктна відповідальність, цифровий пекулій, правова фікція, sui generisАнотація
Вступ. Цивільне право стикається з онтологічною кризою через розвиток автономних алгоритмічних систем. Використання антропоцентричного терміна "штучний інтелект" є застарілим, оскільки він відносить емерджентні машинні системи до категорії об'єктів, унеможливлюючи адекватне регулювання автономної агентивності та розв'язання проблеми деліктної відповідальності. Метою статті є обґрунтування необхідності догматичного й термінологічного переходу від поняття "штучний інтелект" до "небіологічного інтелекту" (НБІ) та розробка теоретико-правової моделі надання автономним системам спеціального статусу квазісуб'єкта.
Методи. Дослідження ґрунтується на комплексному поєднанні загальнонаукових та спеціально-юридичних підходів. За допомогою філософсько-правового методу, через призму функціоналізму, деконструйовано концепт "штучності". Історико-правовий метод застосовано для ретроспективного аналізу еволюції правосуб'єктності від інституту peculium до persona ficta та прав природи. Формально-догматичний метод використано для розробки механізмів інтеграції НБІ у чинну систему цивільного обороту.
Результати. Доведено, що біологічне походження історично не було єдиним критерієм набуття право-суб'єктності. Установлено, що категорія НБІ є субстратно-нейтральною, що дозволяє визнавати юридично значущу функціональну агентивність алгоритмів без потреби їх антропоморфізації. Запропоновано закріпити за НБІ правовий статус "квазісуб'єкта". Також запропоновано концепцію майнової відповідальності НБІ через механізм "цифрового пекулія" як обов'язковий відокремлений гарантійний фонд, який дозволить відшкодовувати шкоду, завдану НБІ. Обґрунтовано доцільність застосування режиму sui generis до згенерованих НБІ об'єктів інтелектуальної власності із повним виключенням особистих немайнових прав.
Висновки. Зміна онтологічної та термінологічної парадигми з ШІ на НБІ є необхідною умовою ефективного регулювання цифрових відносин. Визнання функціональної квазісуб'єктності НБІ не наділяє його правами людини, а створює прагматичний юридичний механізм для управління ризиками. Надано авторське визначення НБІ та сформу-льовано пропозиції щодо модернізації цивільного законодавства. Це забезпечить інституціалізацію платоспромож-ного та підзвітного учасника цивільних правовідносин, зберігаючи баланс між розвитком інновацій та захистом суспільних інтересів.
Посилання
Argyrou, A., & Hummels, H. (2019). Legal personality and economic livelihood of the Whanganui River: a call for community entrepreneurship. Water International, 44(6–7), 752–768. https://doi.org/10.1080/02508060.2019.1643525
Barrett, D. (2012). Defending the multiple realization argument against the identity theory [Master's thesis, University of Arkansas]. ScholarWorks@UARK. https://scholarworks.uark.edu/etd/459
Brown, C. D. (2019). Mentality and fundamentality [Doctoral dissertation, CUNY Graduate Center]. CUNY Academic Works. https://academicworks.cuny.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=4369&context=gc_etds
Burylo, Y. (2022). Civil liability for damage caused by artificial intelligence: The modern European approach. Entrepreneurship, Economy and Law, (6), 5–11. https://doi.org/10.32849/2663-5313/2022.6.01
Chesterman, S. (2020). Artificial intelligence and the limits of legal personality. International and Comparative Law Quarterly, 69(4), 819–844. https://doi.org/10.1017/S0020589320000366
Deibel, U. (2021). Back to (for) the future: AI and the dualism of persona and res in Roman law. European Journal of Law and Technology, 12(2). https://ejlt.org/index.php/ejlt/article/view/794/1035
Du Plessis, P. (2017). Once more on the perpetual guardianship of women. In U. Yiftach & M. Faraguna (Eds.), Legal documents in ancient societies VI. Ancient guardianship: Legal incapacities in the ancient world (pp. 165–172). EUT Edizioni Università di Trieste. https://www.openstarts.units.it/handle/10077/17333
Dugar, R., & Jahnavi, U. (2025). Personhood beyond the human: The legal status of Hindu idols in Indian jurisprudence. Indian Journal of Law and Legal Research, 7(6), 6987–7002. https://3fdef50c-add3-4615-a675-a91741bcb5c0.usrfiles.com/ugd/3fdef5_18d2459667f643ed976057b73db7dfaa.pdf
European Law Institute. (2022). Response of the European Law Institute to the public consultation on civil liability: Adapting liability rules to the digital age and artificial intelligence. https://europeanlawinstitute.eu/fileadmin/user_upload/p_eli/Publications/ELI_Response_to_Public_Consultation_on_Civil_Liability.pdf
Freund, L. (2025). As if conscious: The instrumentality theorem in artificial intelligence. AI Ethics, 5, 5925–5940. https://doi.org/10.1007/s43681-025-00832-3
Govind, R. (2021). On the deity as juristic personality: The religious, the secular and the nation in the Ayodhya dispute and the Ayodhya judgments (2010 and 2019). National Law School of India Review, 33(1), Article 8. https://repository.nls.ac.in/nlsir/vol33/iss1/8
Grimwood, T. (2025). What is an artifice? The precarities of Culbertson's two distinctions on generative AI. Journal of Applied Hermeneutics, 2025. https://doi.org/10.55016/ojs/jah.v2025Y2025.81896
Heine, K., & Quintavalla, A. (2024). Bridging the accountability gap of artificial intelligence – what can be learned from Roman law? Legal Studies, 44(1), 65–80. https://doi.org/10.1017/lst.2022.51
Inoyatov, N. (2025). Legal personhood AI and robots. TSUL Legal Report, 6(2), 25–32. https://doi.org/10.51788/tsul.lr.6.2./TBIX7671
Kelly, M. J. (2013). Patriarchy and gender law in ancient Rome and colonial Virginia. The Iowa Historical Review, 4, 43–57. https://pubs.lib.uiowa.edu/iowa-historical-review/article/1630/galley/110627/view/
Kharytonov, Ye. O., Kharytonova, O. I., & Davydova, I. V. (Eds.). (2025). IT law during hybrid war: From the search for a paradigm to pragmatic solutions. Feniks. https://doi.org/10.32837/11300.30478 [in Ukrainian].
Харитонов, Є. О., Харитонова, О. І., & Давидова, І. В. (ред.). (2025). ІТ-право під час гібридної війни: від пошуку парадигми до прагматичних рішень. Фенікс. https://doi.org/10.32837/11300.30478]
Koos, S. (2021). Artificial intelligence as disruption factor in the civil law: Impact of the use of artificial intelligence in liability, contracting, competition law and consumer protection with particular reference to the German and Indonesian legal situation. Yuridika, 36(1), 235–262. https://doi.org/10.20473/ydk.v36i1.24033
Kostenko, O., Kharytonova, O., & Kharytonov, Y. (Eds.). (2025). Digitalization, metaverse, artificial intelligence in the context of human and individual rights protection in Ukraine and the world. SciFormat Publishing Inc. https://doi.org/10.69635/978-1-0690482-4-0
Kurki, V. A. J. (2019). A short history of the right-holding person. In A theory of legal personhood. Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/oso/9780198844037.003.0002
Kurki, V. A. J. (2023). Legal personhood. Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/9781009025614
Mazzi, F., & Di Lazzaro, F. (2025). A comparative framework for AI regulatory policy: Copyright and AI. International Centre of Expertise in Montreal on Artificial Intelligence (CEIMIA). https://doi.org/10.5281/zenodo.17148206
Mocanu, D. M. (2022). Gradient legal personhood for AI systems-painting continental legal shapes made to fit analytical molds. Frontiers in Robotics and AI, 8, Article 788179. https://doi.org/10.3389/frobt.2021.788179
Moch, E. (2025). Autonomous systems (AI) and criminal imputability: Challenges for modern law. International Journal of Research and Review, 12(10), 235–248. https://doi.org/10.52403/ijrr.20251029
Naprys, E. (2026, February 13). AI getting vindictive: OpenClaw agent attacks developer who rejected its code. Cybernews. https://cybernews.com/security/openclaw-bot-attacks-developer-who-rejected-its-code/
Nevejans, N. (2016). European civil law rules in robotics (Study for the JURI Committee). European Parliament, Directorate-General for Internal Policies. https://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/STUD/2016/571379/IPOL_STU(2016)571379_EN.pdf
Novelli, C., Bongiovanni, G., & Sartor, G. (2022). A conceptual framework for legal personality and its application to AI. Jurisprudence, 13(2), 194–219. https://doi.org/10.1080/20403313.2021.2010936
Pagallo, U. (2018). Vital, Sophia, and Co.–The quest for the legal personhood of robots. Information, 9(9), Article 230. https://doi.org/10.3390/info9090230
Patel, M., & Imran, M. (2025). Legal personhood of artificial intelligence and the liability argument. International Journal of Research and Innovation in Applied Science, 10(9), 40–53. https://doi.org/10.51584/IJRIAS.2025.100900040
Pietrzykowski, T. (2017). The idea of non-personal subjects of law. In V. Kurki & T. Pietrzykowski (Eds.), Legal personhood: Animals, artificial intelligence and the unborn (pp. 49–67). Springer. https://doi.org/10.1007/978-3-319-53462-6_4
Prest v Petrodel Resources Ltd, [2013] UKSC 34. https://www.supremecourt.uk/cases/uksc-2012-0151.html
Putnam, H. (1967). Psychological predicates. In W. H. Capitan & D. D. Merrill (Eds.), Art, mind and religion (pp. 158–167). University of Pittsburgh Press.
Rachum-Twaig, O. (2020). Whose robot is it anyway?: Liability for artificial intelligence-based robots. University of Illinois Law Review, 2020(4), 1141–1175. https://www.illinoislawreview.org/wp-content/uploads/2020/08/Rachum-Twaig.pdf
Rodrigues, R. (2020). Legal and human rights issues of AI: Gaps, challenges and vulnerabilities. Journal of Responsible Technology, 4, Article 100005. https://doi.org/10.1016/j.jrt.2020.100005
r/SaaS (2026, February 8). An AI agent spent $8,000 on courses by mistake. Your SaaS billing logic is not ready for agent customers [Online forum post]. Reddit. https://www.reddit.com/r/SaaS/comments/1qzmldt/an_ai_agent_spent_8000_on_courses_by_mistake_your/
Salomon v. A. Salomon & Co. Ltd., [1897] A.C. 22 (House of Lords). https://www.bailii.org/uk/cases/UKHL/1896/1.html
Shrestha, S. (2021). Nature, nurture, or neither?: Liability for automated and autonomous artificial intelligence torts based on human design and influences. George Mason Law Review, 29(1), 375–412. https://lawreview.gmu.edu/print__issues/nature-nurture-or-neither-liability-for-automated-and-autonomous-artificial-intelligence-torts-based-on-human-design-and-influences/
Stefanchuk, M. O., Muzyka-Stefanchuk, O. A., & Stefanchuk, M. M. (2021). Prospects of legal regulation of relations in the field of artificial intelligence use. Journal of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine, 28(1), 157–168. https://doi.org/10.37635/jnalsu.28(1).2021.157-168
Swaiss, A. (2024). Beyond Salomon: Time to rethink the limited liability shield? Global Scientific Journal, 12(3), 530–548. https://www.globalscientificjournal.com/researchpaper/Beyond_Salomon_Time_to_Rethink_the_Limited_Liability_Shield_.pdf
Udianskyi, V. (2025). Genesis and legal nature of Decentralized Autonomous Organizations: personified purpose and algorithmic will. Theory and Practice of Jurisprudence, 1(27), 64–90. https://doi.org/10.21564/2225-6555.2025.27.332083
van den Bergh, R. (2006). Roman women: Sometimes equal and sometimes not. Fundamina, 12(2), 113–136. https://journals.co.za/doi/pdf/10.10520/AJA1021545X_86
Wethmar-Lemmer, M. M. (2006). The legal position of Roman women: A dissenting perspective. Fundamina, 12(2), 175–184. https://journals.co.za/doi/pdf/10.10520/AJA1021545X_88
Williford, K., Bennequin, D., Friston, K., & Rudrauf, D. (2018). The projective consciousness model and phenomenal selfhood. Frontiers in Psychology, 9, Article 2571. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2018.02571
Додаткові файли
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Віктор САВЧЕНКО
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Authors who publish with this journal agree to the following terms:
1. Authors retain copyright and grant the journal right of first publication with the work simultaneously licensed under a Creative Commons Attribution License that allows others to share the work with an acknowledgement of the work's authorship and initial publication in this journal.
2. Authors are able to enter into separate, additional contractual arrangements for the non-exclusive distribution of the journal's published version of the work (e.g., post it to an institutional repository or publish it in a book), with an acknowledgement of its initial publication in this journal.
3. Authors are permitted and encouraged to post their work online (e.g., in institutional repositories or on their website) prior to and during the submission process, as it can lead to productive exchanges, as well as earlier and greater citation of published work (See The Effect of Open Access).
