СУБ'ЄКТНІСТЬ НАРОДУ У РАННЬОМОДЕРНИХ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ТА ПРАВОВИХ ВЧЕННЯХ

Автор(и)

  • Денис СЕВРЮКОВ

DOI:

https://doi.org/10.17721/1728-2195/2026/1.131-14

Ключові слова:

репрезентація, свобода, суверенітет, республіка, демократія

Анотація

Вступ. Досліджено особливості та еволюція поглядів ранньомодерних філософів щодо поняття народу як політич-ного суб'єкту у зв'язку з проблематикою суверенітету, номінальної репрезентації та політичного представництва.

Методи. Для реалізації визначеної мети було застосовано історико-генетичний метод для простеження еволюції уявлень про народ як суб'єкта влади у ранньомодерних політичних теоріях. Порівняльно-правовий метод дозволив зіставити концепції суверенітету та народного представництва у творах Т. Гобса, Б. Спінози та С. Пуфендорфа, виявивши спільні елементи та відмінності у їх тлумаченні суспільного договору. Структурно-функціо-нальний підхід було використано для аналізу внутрішньої логіки теоретичних моделей держави, народу та влади як взаємопов'язаних елементів політичного цілого. Застосування зазначених методів дало змогу простежити транс-формацію поняття народу від корпоративної єдності до носія установчої влади та суб'єкта політичної репрезентації.

Результати. Висвітлено внесок протестантів-тираноборців у політичну онтологію суб'єктності народу. Показано особливості та ключові відмінності у поглядах західноєвропейських філософів щодо поняття народ, його природи та співвідношення з єдиним "політичним тілом" та простою сукупністю індивідів; ролі у державотворенні та заснуванні форм врядування; механізмів репрезентації. Встановлено, що у тираноборчій літературі народ мислився як корпоративна єдність – власник держави, у Гобса – як репрезентована в одній особі політична тотальність, у Спінози – як множина, що зберігає участь у здійсненні влади, а у Пуфендорфа – як юридична особа, що делегує, але не втрачає верховної влади.

Висновки. Головним надбанням ранньомодерних політичних теорій стало те, що вони, використовуючи секуляризовані богословські поняття у поєднанні з усталеною юридичною лексикою, надали джерелам верховної влади та природного права поцейбічного, земного характеру. Ранньомодерна доба створювала власну міфологію суб'єктності народу, його репрезентації, яка вже в часи Просвітництва буде використана для того, щоб зробити з народу єдиного суверенного політичного діяча та обґрунтувати принципи політичного представництва.

Посилання

"Demosthenes 59. Against Neaera". Speeches from Athenian Law, edited by Michael Gagarin (2011), New York, USA: University of Texas Press, 144-182. https://doi.org/10.7560/723627-014

Quaestio III of the Vindiciae / Vindiciae contra tyrannos, or, concerning the legitimate power of a prince over the people, and of the people over a prince I Stephanus Junius Brutus, the Celt; edited and translated by George Garnett, (1994), 68-74.

Politica XXXIX. 3. Althusius, Johannes. Politica Methodice Digesta Exemplis Sacris & Profanis Illustrata [1603/1614], ed. Carl J. Friedrich (1979). Cambridge: Harvard University Press, 1932; repr. New York: Arno Press

Pezonaga, Sainz, A. and Espinosa. Antуn, F.A., (2022). The Influence of Spinoza’s Concept of the Multitude on Debates about Populism and Representation in Democracies, Journal of Spinoza Studies, 1, no. 1: 102–110, doi: https://doi.org/10.21827/jss.1.1.38459

Севрюков, Д. Г. (2024) Історія правової та державницької думки. Новий час : навч. посібн. / К. : Талком, 57

The Political Writings of Samuel Pufendorf / Samuel Pufendorf : edited by Craig L. Carr (1994): translated by Michael J. Seidler. Oxford University Press, 214

Додаткові файли

Опубліковано

20.07.2026

Номер

Розділ

Типи публікацій

Як цитувати

СУБ’ЄКТНІСТЬ НАРОДУ У РАННЬОМОДЕРНИХ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ТА ПРАВОВИХ ВЧЕННЯХ. (2026). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, 131(1). https://doi.org/10.17721/1728-2195/2026/1.131-14

Статті цього автора (цих авторів), які найбільше читають