МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ: ПИТАННЯ ПІДСУДНОСТІ

Анотація

Проаналізовано доктринальні уявлення про природу людських прав, які просували ідею принципової єдності прав, що знайшло відображення в міжнародно-правових положеннях, посилило нормативні та інституційні гарантії судового захисту соціальних прав, а також виявлення проблемних аспектів підсудності таких прав. Методологічною основою дослідження є загальнонауковий діалектичний метод пізнання соціальних явищ у взаємозв'язку та розвитку. Досліджено формування гарантій соціальних прав, закріплених у міжнародно-правових актах, розвиток праволюдинної ідеології, юридично вираженої в принципі єдності всіх прав, та проблематика судового захисту. Доведено, що наслідком міжнародно-правового консенсусу щодо універсальності, неділимості, взаємопов'язаності та взаємодоповнюваності всіх прав було зрушення акцентів з дискусій про природу прав на типи корелятивних обов'язків держави, які орієнтовані на зміцнення гарантій соціальних прав. Зазначено, що конвенційне розуміння принципової єдності всіх прав інтегрує проблематику соціальних прав до дискурсів людської гідності, автономії особистості та її свободи, які традиційні для громадянських та політичних. Зроблено висновок, що визнання принципової єдності та рівної значущості прав переводить дискусію про підсудність соціальних прав з наявності чи відсутності достатніх підстав для судового захисту до належних та ефективних засобів розв'язання спорів. Констатовано, що дієвість національного судочинства як елементу системи гарантій залежить від спроможності забезпечити захист від знецінення соціальних прав, вихолощення їхнього сутнісного змісту з боку публічно-владних нормативних рішень. Зауважено, що розумне врівноваження приватних та публічних інтересів згідно з принципом верховенства права та у зв'язку з корелятивними позитивними зобов'язаннями підтримує довіру до судової влади та до держави загалом.