Проблемні аспекти традиційних підходів до визначення методів правового регулювання
DOI:
https://doi.org/10.17721/1728-2195/2021/2.117-7Анотація
У статті, з позицій сучасного рівня розвитку загальної теорії права та наукових здобутків у цих питаннях на галузевому рівні, спростовуються традиційні уявлення про наявність єдиного, власного, притаманного лише кожній конкретній галузі права, методу правового регулювання. Обґрунтовується: 1) хибність висновку, що метод правового регулювання є одним з обов'язкових критеріїв розмежування галузей права; 2) що наявні визначення поняття і змісту цих методів є спірними; 3) необхідність уточнення питання співвідношення понять: "метод правового регулювання" і " метод права", ототожнення яких є хибним; 4) неповнота запропонованих ознак і системи цих методів; 5) невиправдане ігнорування під час формування вчення про методи правового регулювання їхньої обумовленості не лише предметом, а й метою та завданнями і кожного його виду, і того, за допомогою яких засобів може бути розв'язане кожне з них; 6) необхідність розглядати методи правового регулювання як системне явище та їхня класифікація. Доводиться таке: 1) оскільки право в об'єктивному розумінні саме виконує функцію методу, то в теорії і практиці правовідносин доцільнішим було б використання поняття не "метод права", а "метод правового регулювання"; 2) у структурі будь-якого методу потрібно розрізняти його зміст, яким є система відповідних вимог, правил, настанов, рекомендацій тощо, та його форму, якою є відповідний спосіб його застосування; 3) оскільки одні й ті самі методи правового регулювання фактично використовуються у кожному з його видів і під час розв'язання різних завдань, то концепція щодо наявності у кожному виді правового регулювання єдиного, притаманного лише йому методу, не відповідає дійсності, що є підставою для спростування висновку про те, що метод поряд із предметом є обов'язковим критерієм поділу правових норм на галузі права та види правового регулювання; 4) складовими системи методів правового регулювання є: загальноправові, галузеві методи окремих правових інститутів і методи розв'язання окремих (нетипових) завдань.
Посилання
1. Большой юридический словарь. Под ред. А. Сухарева и др. Москва: ИНФРА-М, 1988. 790 с.
2. Гражданское право. Под ред. А. Сергеева, Д. Толстого. Москва: Юрид. лит., 1998. Ч. 1. С. 12.
3. Цивільне право України. Харків, 2000. Ч. 1. С. 13.
4. Котюк І., Котюк О. Курс правознавства: навч. посібник. Київ: ВПЦ "Київський університет", 2008. 831 с.
5. Сорокин В.Д. Метод правового регулирования. Теоретические проблемы. Москва: Юрид. лит., 1976. 110 с.
6. Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. Харків: Право, 2017. Т. 3: Загальна теорія права. 952 с.
7. Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М. Козюбри. Київ: Ваіте, 2015. 392 с.
8. Штефан М.Й. Цивільний процес. Підруч. для юрид. спеціальностей вишів. Київ: Ін Юре, 1997. 608 с.
9. Алексеев С.С. Общая теория права. Москва: Юрид. лит., 1981. Т. 1. 360 с.
10. Алексєєв С.С. Предмет советского социалистического права / Уч. труды. Свердловск, 1959. Т. 1. С. 13.
11. Советское гражданское право / Под ред. В. Рясенцева. Москва: Юрид. лит., 1965. Т. 1. С. 8–9.
12. Гражданское право / Под ред. А. Калпина, А. Маляева. Москва, 1997. Ч. 1. С. 15.
13. Иоффе О.С. Понятие советского гражданського права / Советское гражданское право. Изд-во Ленингр. ун-та, 1971. Т. 1. 472 с.
14. Советское гражданское право. Ч. 1. Под ред. В. Маслова и А. Пушкина. Киев: Вища школа, 1977. 477 с.
15. Советское гражданское право: Учебник. Москва: Юрид. лит., 1979. Т.1. С. 15.
16. Дзера О.В. Вступ до цивільного права / Цивільне право України. Підручник. У 2-х кн. Київ: Юрінком Інтер, 2002. Книга 1. 720 с.
17. Советское гражданское право. Под ред. В. Грибанова, С. Корнеева. Москва: Юрид. лит. 1979. 552 с.
18. Андреев И.Д. Теория как форма организации научного знания. Москва: Наука, 1979. С. 231–232.
19. Пионтковский А.А. К методологии изучения действующего права / Учен. зап. ВИЮН. Москва, 1947. Вып. 6. С. 17.
20. Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть общая / Отв. ред. Ф. Бурчак. Киев: Наукова думка, 1985. 447 с.
21. Котюк І.І. Теорія судового пізнання: Монографія. Київ: ВПЦ "Київський університет", 2006. 435 с.
22. Філософський словник / За ред. В. Шинкарука. Київ, 1986. С. 37.
23. Ленинская теория отражения и современность. София: Наука и изкусство, 1969. С. 449.
24. Салтевський М.В. Криміналістика: Підручник. У 2 ч. Харків: Основа, 1999. Ч.1. 416 с.
25. Segety W. Materialistische Dialektik als Methode. Berlin. 1977. S. 12.
26. Советское семейное право. Под ред. В. Маслова, А. Пушкина. Киев: "Вища школа", 1981. С. 11–15. (224 с.
27. Алексеев С.С. Отрасли советского права: проблемы, исходные положения. Сов. государство и право, 1979, № 9. С. 20.
28. Поленина С.В. Теоретические проблемы системи советского законодательства. Москва, 1979. С. 30, 155.
29. Братусь С.Н. Отрасль советского права: понятие, предмет, метод. Сов. Гос-тво и право, 1979, № 11. С. 27.
30. Яковлев В.Ф. Объективное и субъективное в методе правового регулирования. Правоведение, 1970. № 6. С. 58.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Authors who publish with this journal agree to the following terms:
1. Authors retain copyright and grant the journal right of first publication with the work simultaneously licensed under a Creative Commons Attribution License that allows others to share the work with an acknowledgement of the work's authorship and initial publication in this journal.
2. Authors are able to enter into separate, additional contractual arrangements for the non-exclusive distribution of the journal's published version of the work (e.g., post it to an institutional repository or publish it in a book), with an acknowledgement of its initial publication in this journal.
3. Authors are permitted and encouraged to post their work online (e.g., in institutional repositories or on their website) prior to and during the submission process, as it can lead to productive exchanges, as well as earlier and greater citation of published work (See The Effect of Open Access).
