ЗАПОВІДАЛЬНИЙ ВІДКАЗ: ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.17721/1728-2195/2023/1.125-15Ключові слова:
legatum, відказоодержувач, заповіт, заповідач, спадкоємецьАнотація
Статтю присвячено вивченню правової конструкції заповідального відказу, створенням якої сучасне законодавство зобов'язане римському приватному праву, де таке розпорядження було відоме під назвою "легат" (legatum) і породжувало сингулярне наступництво (successiosingularis), тобто наступництво в окремих правах, що докорінно відрізняє його від класичного універсального наступництва, притаманного спадкуванню. Встановлено, що саме в надрах римського права було розроблено деталізоване правове регулювання легатів, яке має перспективу запозичення в сучасне цивільне законодавство України. Досліджено природу заповідального відказу, який розуміється як розпорядження спадкодавця, яке міститься у тексті заповіту, за яким заповідач зобов'язує спадкоємця, призначеного цим заповітом, виконати певну дію на користь третьої особи, зазначеної в заповіті (відказоодержувача), за рахунок його спадкової частки. На підставі аналізу законодавства встановлено, що відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до спадкоємців за законом. Потенційно відказоодержувачем може бути призначений будь-який учасник цивільних правовідносин (ст. 2 ЦК України) з урахуванням особливостей правосуб'єктності конкретних учасників цивільних відносин. Встановлено, що заповідальний відказ належить до похідних способів правонабуття і породжує сингулярне правонаступництво. За своєю природою заповідальний відказ є одностороннім правочином і підставою виникнення зобов'язальних відносин між спадкоємцем, який обтяжений відказом, і третьою особою – відказоодержувачем. Сформульовано висновок, що в Україні визнаються лише зобов'язальні відкази, спрямовані на покладення на спадкоємця певного обов'язку (зобов'язання); у той же час підстави для виділення речових заповідальних відказів в Україні відсутні.
Посилання
Список використаних джерел
Институции Гая. Памятники римского права: Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. – Москва: Зерцало, 1997. – С. 16–151.
Анненков К. Система русскогогражданского права. Т. VI. Право наследования / К. Анненков. – Санкт-Петербург: Тип. М. М. Стасюлевича, 1902. – 526 с.
Рябоконь Є. О. Спадкове правовідношення в цивільному праві : монографія / Є. О. Рябоконь.– Київ: Віпол, 2002. – 266 с.
Заіка Ю. О. Спадкове право в Україні: становлення і розвиток : монографія / Ю. О. Заіка. – 2-е вид. – Київ: КНТ, 2007. – 288 с.
Никитюк П. С. Наследственное право и наследственный процесс (проблемы теории и практики) / П. С. Никитюк. – Кишинев: Штиинца, 1973. – 258 с.
Рябоконь Є. О. Загальні положення про спадкування. Цивільне право України. Особлива частина: підручник / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. – 3-тє вид. – Київ: Юрінком Інтер, 2010. Глава 84. – С. 1020-1041.
Спасибо-Фатєєва І. В. Поняття заповідального відказу. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, міністерства юстиції, науковців, фахівців.). Т. 12: Спадкове право / І. В. Спасибо-Фатєєва, В. Ю. Чуйкова / за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої. – Харків: ФО-П А. А. Колісник, 2009. – С. 186–188.
Кухарєв О. Є. Спадкове право України: підручник / О. Є. Кухарєв. – Київ: Алерта, 2020. – 362 с.
Про заставу. Закон України від 02 жовтня 1992 р. № 2654–XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text (дата звернення 13.02.2023).
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 липня 2011 р. у справі № 2-2454/11. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17859778 (дата звернення 13.02.2023).
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 6 березня 2007 р. у справі № 2-247/07 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.reyestr.court.gov.ua/Review/946675 (дата звернення 13.02.2023).
Баранник Н. М. Наследство. Наследники. Наследование: учеб.-практ. пособ. / Н. М. Баранник, А. П. Синельник. – Xарьков: Эспада, 2004. – 192 с.
Гражданский кодекс Азербайджанской Республики (от 28 декабря 1999 г.) № 779-IQ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://online.zakon.kz/Document/?doc_id=30420111 (дата звернення 13.02.2023).
Фурса С. Я. Спадкування за заповітом. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. / С. Я. Фурса. – 4-е вид., перероб. і доп. / відп. ред. О. В. Дзери. – Київ: Юрінком Інтер, 2010. – Т. II. Гл. 85. – С. 961–997.
References
Ynstytutsyy Haia (1997). Pamiatnyky rymskoho prava: Zakony XII
tablyts. Ynstytutsyy Haia. DyhestyYustynyana. Moskva: Zertsalo, 1997. S. 16-151 (in russian).
Annenkov K. (1902). Systema russkoho hrazhdanskoho prava. T. VI. Pravonasledovanyia. Sankt-Peterburh: Typ. M. M. Stasiulevycha. 526 s. (in russian).
Riabokon' Ye. O. (2002) Spadkove pravovidnoshennia v tsyvil'nomu pravi. Monohrafiia. Kyiv: Vipol. 266 s. (in Ukrainian).
ZaikaYu. O. (2007). Spadkove pravo v Ukraini: stanovlennia i rozvytok: monohrafiia. 2-e vyd. Kyiv. 288 s. (in Ukrainian).
Nykytiuk P. S. (1973). Nasledstvennoe pravo y nasledstvennyj protsess (problemyteoryy y praktyky). Kyshynev: Shtyyntsa. 258 s.
Riabokon' Ye. O. (2010). Zahal'ni polozhennia pro spadkuvannia. Tsyvil'ne pravo Ukrainy. Osoblyva chastyna: pidruchnyk / za red. O. V. Dzery, N. S. Kuznietsovoi, R. A. Majdanyka. 3-tie vyd. Kyiv: Yurinkom Inter. Hlava 84. S. 1020-1041. (in Ukrainian).
Spasybo-Fatieieva I. V., Chujkova V. Yu (2009). Poniattia zapovidal'-noho vidkazu. Tsyvil'nyj kodeks Ukrainy: Naukovo-praktychnyj komentar (poiasnennia, tlumachennia, rekomendatsii z vykorystanniam pozytsij vyschykh sudovykh instantsij, ministerstva iustytsii, naukovtsiv, fakhivtsiv.). T. 12: Spadkove pravo / Za red. I. V. Spasybo-Fatieievoi. Kharkiv: FO-P Kolisnyk A. A. S. 186-188. (in Ukrainian).
Kukhariev O. Ye. (2020). Spadkove pravo Ukrainy: pidruchnyk. Kyiv: Alerta, 2020. 362 s. (in Ukrainian).
Prozastavu. Zakon Ukrainy [On Pledges, Law of Ukraine] № 2654 – XII (1992). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text (data zvernennia 13.02.2023). (in Ukrainian).
Rishennia Kirovs'koho rajonnoho sudu m. Kirovohrada [Decision of the Local Court of Kirovohrad] (2011) u spravi № 2-2454/11. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17859778 (datazvernennia 13.02.2023). (in Ukrainian).
Rishennia Shevchenkivs'koho rajonnoho sudu m. Zaporizhzhia [Decision of the Local Court of Zaporizhzhia] (2007) u spravi № 2-247/07 r. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/946675 (datazvernennia 13.02.2023). (in Ukrainian).
Barannyk N. M., Synel'nyk A. P. Nasledstvo. Naslednyky. Nasledovanye: Uchebno-praktycheskoeposobye. Xar'kov: Espada, 2004. 192 s. (in Ukrainian).
Hrazhdanskyj kodeks Azerbajdzhanskoj Respublyky. Utverzhden Zakonom Azerbajdzhanskoj Respublyky ot 28 dekabria 1999 h. № 779-IQ. URL: http://online.zakon.kz/Document/?doc_id=30420111 (data zvernennia 08.01. 2023). (inrussian).
Fursa S. Ya. Spadkuvannia za zapovitom. Naukovo-praktychnyj komentar Tsyvil'noho kodeksu Ukrainy: u 2 t. 4-e vyd., pererob. i dop. / vidpovid. red. O. V. Dzery. Kyiv: YurinkomInter, 2010. T. II. Hlava 85. S. 961-997. (in Ukrainian).
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Authors who publish with this journal agree to the following terms:
1. Authors retain copyright and grant the journal right of first publication with the work simultaneously licensed under a Creative Commons Attribution License that allows others to share the work with an acknowledgement of the work's authorship and initial publication in this journal.
2. Authors are able to enter into separate, additional contractual arrangements for the non-exclusive distribution of the journal's published version of the work (e.g., post it to an institutional repository or publish it in a book), with an acknowledgement of its initial publication in this journal.
3. Authors are permitted and encouraged to post their work online (e.g., in institutional repositories or on their website) prior to and during the submission process, as it can lead to productive exchanges, as well as earlier and greater citation of published work (See The Effect of Open Access).