Розвиток школи деліктного права в Університеті Святого Володимира – Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
DOI:
https://doi.org/10.17721/1728-2195/2021/3.118-15Анотація
Досліджено розвиток наукової школи деліктного права в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Метою дослідження є аналіз розвитку вказаної наукової школи та виявлення основних тенденцій і ключових напрямів такого розвитку. Під час проведення дослідження використано такі методи: історико-правовий, аналізу та синтезу, філософські методи (діалектичний, герменевтичний), загальнонаукові (системний, структурно-функціональний), а також загальнологічні методи (аналізу та синтезу, індукції, дедукції й аналогії, абстрагування, узагальнення, формалізації, моделювання). Проблематика цивільно-правових деліктів цікавила вчених наукової школи Київського університету в усі часи, хоча глибина інтересу та напрями досліджень на різних етапах історичного розвитку відрізнялися. У період до революції 1917 р. дослідники здебільшого розглядали делікти як різновид цивільно-правових зобов'язань і винагороди за заподіяну шкоду. Бачення делікту як виду цивільно-правової, позадоговірної відповідальності в ті часи відсутнє. Радянський період розвитку школи деліктного права Київського університету характеризувався зміною вектора дослідження. Цивільний делікт почав розглядатися здебільшого не як зобов'язання, а як відповідальність. Саме у ті часи з'явився підхід до визнання єдиною підставою деліктної відповідальності складу цивільного правопорушення. Період незалежної України породив плеяду нових учених, науковим інтересом яких були і є цивільно-правові делікти. Сучасна доктрина стала відходити від розуміння делікту як відповідальності, повертаючись до дослідження відшкодування позадоговірної шкоди як цивільно-правового зобов'язання. Крім того, дослідники сучасного періоду дивляться на проблематику деліктів ширше – через аналіз механізму його правового регулювання. Також сучасний період розвитку школи деліктного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка характеризується значною увагою до нових сфер заподіяння шкоди, зокрема проблеми компенсації моральної шкоди, відшкодування шкоди, заподіяної державою у цілому та окремими державними інституціями зокрема, відшкодування шкоди, заподіяної дефектами продукції із фокусом на цифрову продукцію тощо.
Посилання
1. Яблочков, Т. М. Понятие вины в римском праве (Черты индивидуализма в учениях римских юристов о вине) / Т. М. Яблочков. – Москва : Издание книжного магазина И. К. Голубева под фирмой "Правоведение", 1907. – 39 с.
2. Яблочков Т.М. Влияние вины потерпевшего на размер возмещаемых ему убытков. Том 1: Часть теоретическая / Т.М. Яблочков, Приват-доцент Демидовского Юридического Лицея. – Ярославль: Типография Губернского Правления, 1910. – XII, 459 с.
3. Правова доктрина України: у 5 т. Т. 3: Доктрина приватного права України / Н.С. Кузнєцова, Є.О. Харитонов, Р.А. Майданик та ін. – 760 с. – с. 316.
4. Магазинер Я.М. Ответственность государства за причиненный вред (ст. 407 и 403 ГК) // Вестник советской юстиции. – Харьков. – 1926. – № 23. – с. 901.
5. Варшавский К.М. Обязательства, возникающие вследствие причинения вреда другому лицу. – М. – 1929 г. – 190 с.;
6. Яичков К.К. Обязательства из причинения вреда (Библиотека народного судьи и народного заседателя). – М.: Юрид. Изд-во НКЮ СССР, 1939. – 30 с.
7. Матвєєв Г.К. Вибране. Упоряд. В.І. Кисіль. – К.: Україна, 2008. – 600 с. – с. 14.
8. Боброва Д.В. Проблемы деликтной ответственности в советском гражданском праве. Автореф. дис. Д.ю.н. – Харьков, 1988. – с. 5.
9. Правова доктрина України: у 5 т. Т. 3: Доктрина приватного права України / Н.С. Кузнєцова, Є.О. Харитонов, Р.А. Майданик та ін. – 760 с. – с. 317.
10. Куліцька С.В. Зобов'язання відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної судом. – А-реф дис. К.ю.н. – Київ, 2017. – с. 7.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Authors who publish with this journal agree to the following terms:
1. Authors retain copyright and grant the journal right of first publication with the work simultaneously licensed under a Creative Commons Attribution License that allows others to share the work with an acknowledgement of the work's authorship and initial publication in this journal.
2. Authors are able to enter into separate, additional contractual arrangements for the non-exclusive distribution of the journal's published version of the work (e.g., post it to an institutional repository or publish it in a book), with an acknowledgement of its initial publication in this journal.
3. Authors are permitted and encouraged to post their work online (e.g., in institutional repositories or on their website) prior to and during the submission process, as it can lead to productive exchanges, as well as earlier and greater citation of published work (See The Effect of Open Access).
