25 років Конституції України: підсумки і подальші перспективи
DOI:
https://doi.org/10.17721/1728-2195/2021/3.118-12Анотація
Метою статті є аналіз ролі Основного закону України у вітчизняному державотворенні та правотворенні, дослідження проблеми необхідності та напрямів його вдосконалення. Методологічну основу роботи становить сукупність загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання. В основу дослідження покладено філософський метод діалектики. Для досягнення мети роботи використано такі методи пізнання: логіко-семантичний, системно-структурний, формально-юридичний, порівняльно-правовий та інші методи пізнання процесів і явищ. Акцентується увага на тому, що прийняття Основного закону в 1996 році ознаменувало собою важливий етап національного державного будівництва, який законодавчо визначив трансформаційний перехід України від тоталітаризму до демократії. Зазначено, що Конституція України як правовий акт вищої юридичної сили виступила правовим фундаментом формування України як демократичної, правової, соціальної держави, стала політико-правовим документом програмного характеру, який націлив українське суспільство, органи державної влади на відповідні демократичні реформи у сфері вітчизняного державотворення та правотворення. Зазначено, що цілий ряд чинників політичного, соціального, економічного, правового характеру ставлять на порядок денний питання проведення в нашій країні конституційної реформи, яка має бути спрямована на досягнення європейського рівня соціально-економічного розвитку країни, модернізацію існуючої системи управління, удосконалення механізму публічної влади, правового статусу людини і громадянина. Визначено, що сама модернізація Основного закону України має бути спрямована, перш за все, на забезпечення легітимізації самої Конституції України й охоплювати такі напрями: 1) усунення зі змісту Конституції України суперечливих положень і радянських рудиментів; 2) удосконалення національної політичної системи і вітчизняного механізму публічної влади (зокрема й децентралізація влади); 3) упровадження ефективної моделі територіального устрою України. Зроблено висновок, що конституційна реформа в Україні має бути всеосяжною, системною, повною, відбуватися чітко в межах приписів розділу ХІІІ Конституції України. Оновлена Конституція України має гарантувати незворотність демократичного розвитку країни, стати дієвим інструментом захисту України від зовнішньої військової агресії, має убезпечити український народ від загроз і викликів в умовах глобалізації, кліматичних змін, міжнародного тероризму; має стати конституцією майбутнього, конституцією розвитку, конституцією гарантії самовираження й утвердження людини як неповторного члена соціуму, конституцією-взірцем нових конституційних цінностей і нових підходів розуміння сутності держави, громадянського суспільства і людини.
Посилання
1. Сарторі Дж. Порівняльна конституційна інженерія: дослідження структур, мотивів і результатів / пер. з 2-го англ. вид. /Дж. Сарторі. – К., 2001. – 224 с.
2. Шемшученко Ю. Проблеми наукового забезпечення сучасного конституційного процесу в Україні / Ю.Шемшученко // Право України. – 2012. – № 8. – С.28-34.
3. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України": від 30.09.2010 р. №20- рп/ 2010 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 72/1 (Спец. випуск) – С. 5-30.
4. Висновок "Про конституційну ситуацію в Україні" Рада Європи; Висновок, Міжнародний документ від 17.12.2010 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_a36.
5. Про відновлення дії окремих положень Конституції України : Закон України від 21 лютого 2014 року № 742–VII // Голос України. – 2014. – 1 березня. – № 39 (5789).
6. Конституційна реформа знову на порядку денному в Україні // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.pravo.org.ua/ua/news/5804-?__cf_chl_jschl_tk__=cb3e443bb1e7dc2d06f24c162b4a4d42acbecd31-1588927616-0-AY63wdohUeGKeM0cEmRNu7-VhBT2fxgc7jaFlive40_qI0_tgwmcDBEC66bsshY4OkwldqT5YZHrPI2J2etVcxs9wjSj6yTzLp1SXuFEn9ZEClAexj-YzDL7xcyP943z9yTGYpvugUNEZORoQvs8ZPgAEANkBkxqoAqTcRMUQAk1d6S3Y2KGJW8Lp_Sq_v15xzNw2yJGYxA1FJduZuQW-fW9JrvjKVeqZAmzh7SyGMVt_NK7vtkGhXIZCRRczLpjehCAAEM97jDGtsNW9VGLncKzqbo_s0dVZgD9r20Ys0GT
7. Агафонова Н.В. Конституційна реформа в Україні: поняття, інституційний механізм та забезпечення ефективності: дис. докт. юрид. наук : 12.00.02 /Н.В. Агафонова. – Київ, 2017. – 406 с.
8. Ющик О. І. Конституційні основи та загальна концепція правової реформи /О. І. Ющик // Проблеми теорії конституційного права України / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К.: Парламентське видавництво, 2013. – 616 с.
9. Шаповал В. Конституція України: аж двадцять років або лише двадцять років!? / В. Шаповал // Право України. – 2016. – № 6. – С.9-19.
10. Селіванов В.М. Демократичний вимір конституційної реформи в Україні: сучасне розуміння / В.М. Селіванов // Право України. – 2003. – № 9. – С. 17-23.
11. Стецюк П. Конституція України як цінність, гарантія національної державності українського народу: Доповідь. – Львів; Астролябія, 2004. 31 с.
12. Крусян А. Всеукраїнський форум учених правознавців "Новітній конституційний процес в Україні: питання децентралізації влади" /А. Крусян //Право. Вісник. Додаток до журналу "Право України". – К.: Ін Юре, 2015. – С.46–49.
13. Магновський І.Й. Конституційно-правове регулювання територіального устрою України: історія, сучасність, перспективи: автореф. дис. …. докт. юрид. наук : 12.00.02 /І.М. Магновський. – Харків, 2015. – 40 с.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Authors who publish with this journal agree to the following terms:
1. Authors retain copyright and grant the journal right of first publication with the work simultaneously licensed under a Creative Commons Attribution License that allows others to share the work with an acknowledgement of the work's authorship and initial publication in this journal.
2. Authors are able to enter into separate, additional contractual arrangements for the non-exclusive distribution of the journal's published version of the work (e.g., post it to an institutional repository or publish it in a book), with an acknowledgement of its initial publication in this journal.
3. Authors are permitted and encouraged to post their work online (e.g., in institutional repositories or on their website) prior to and during the submission process, as it can lead to productive exchanges, as well as earlier and greater citation of published work (See The Effect of Open Access).
