Основи формування сучасної екологічної держави в Україні
DOI:
https://doi.org/10.17721/1728-2195/2021/3.118-9Анотація
Досліджено соціальні, економічні, екологічні та правові засади формування сучасної екологічної держави та перспективи побудови такої держави в Україні на засадах реалізації державної політики. Розглянуто особливості реалізації окремих принципів державної політики, здатних сприяти у формуванні екологічної держави. На підставі аналізу формування таких держав у деяких країнах світу запропоновано шляхи удосконалення правових засад формування екологічно спрямованого суспільства, екологічного партнерства як основного способу побудови екологічної держави та забезпечення паритету екологічних, економічних і соціальних потреб у контексті сталого розвитку. Особливу увагу приділено формуванню екологічної парадигми як основи екологічної правосвідомості всього суспільства, що дозволить здійснити перегляд ціннісних орієнтирів у взаєминах із природою та визнати природу на рівні Конституції України основною соціальною цінністю, як це здійснено на конституційних засадах в окремих країнах. Також приділено увагу структурі, формам, методам, способам та змісту екологічного партнерства, здатного вплинути на різні чинники формування екологічної держави. Доведено, що основною формою екологічного партнерства в сучасних умовах є державно-приватне партнерство, яке здатне забезпечувати реалізацію ефективних екологічних проєктів у галузях відновлення природних ресурсів, поводження з відходами, екологічного туризму тощо. Екологічне партнерство за структурою запропоновано розглядати як сукупність інституційної, регулятивної, функціональної та комунікативної підсистем, а також розкрито можливий їхній зміст. На підставі проведеного дослідження запропоновано самостійні наукові висновки та судження з аналізованої тематики, зокрема і пропозиції про шляхи вдосконалення чинного законодавства України з окреслених питань.
Посилання
1. Оприлюднили рейтинг найщасливіших країн світу. URL: https://www.slovoidilo.ua/2021/03/19/novyna/svit/oprylyudnyly-rejtynhnajshhaslyvishyx-krayin-svitu (дата звернення: 15.07.2021).
2. У Нідерландах найвища в ЄС частка витрат на охорону довкілля – Євростат. URL: https://www.eurointegration.com.ua/news/2020/02/27/7106870/ (дата звернення: 15.07.2021).
3. Савісько М. Скільки та на що закладено у бюджеті 2020 для покращення екологічної ситуації в Україні? URL: https://voxukraine.org/skilki-ta-na-shho-zakladeno-u-byudzheti-2020-dlya-pokrashhennyaekologichnoyi-situatsiyi-v-ukrayini/ (дата звернення: 15.07.2021).
4. Громадянське суспільство як чинник модернізації сучасної держави: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 20 квітня 2021 р.). Київ: Київський регіональний центр НАПрН України, 2021. 248 с.
5. Актуальні питання стратегії державної екологічної політики України на період до 2030 року: матеріали "круглого столу" (Харків, 21 трав. 2021 р.) / за заг. ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги; М-во освіти і науки; Нац. акад. прав. наук України; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, каф. екол. права, каф. земел. та аграрн. права. Харків: Право, 2021. 384 с.
6. Еколого-правововий статус людини і громадянина : ретроспективний та перспективний погляди: збірн. матер. Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 31 травня 2019 року) / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України: за заг. ред. Краснової М.В., Коваленко Т.О. Чернівці: Кондратьєв А.В. 2019. 392 с.
7. Про затвердження Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року: Закон України від 28 лютого 2019 року № 2697-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2019. № 16. Ст.70.
8. Поняття правосвідомості. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C (дата звернення: 15.07.2021).
9. Лук'янець В. Парадигма. Філософський енциклопедичний словник / В.І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. Київ: Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України: Абрис, 2002. 742 с.
10. Федоров В.Д. Актуальное и неактуальное в гидробиологии. Биологические науки. 1987. № 8. С. 6-25.
11. Екологічна демократія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%96%D1%8F (дата звернення: 15.07.2021).
12. Права природи. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8 (дата звернення: 15.07.2021).
13. Конституція Еквадору 2008 р. URL: https://ru.qaz.wiki/wiki/2008_Constitution_of_Ecuador (дата звернення: 15.07.2021).
14. Конституція Швейцарії. URL: http://www.ditext.com/swiss/constitution.html (дата звернення: 15.07.2021).
15. Мещан І.В. Міжсекторне соціальне партнерство в системі соціального обслуговування: структурно-функціональні особливості. Нова парадигма: журнал наукових праць: Соціологія. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, випуск 128 (2015). С. 178-188.
16. Мельничук Л.М. Міжсекторальне партнерство у вітчизняній практиці державного управління соціальним розвитком регіонів. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2017. № 5. http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1080 (дата звернення: 15.07.2021).
17. Міжсекторальні взаємодії як основа публічного управління: навч. посіб. / авт. кол.: С.О. Телешун, С.В. Ситник, І.В. Рейтерович та ін.; за заг. ред. С.О. Телешуна, д-ра політ. наук, проф. Київ: НАДУ, 2018. 224 с.
18. Галлямов Р.Р. Отечественные и зарубежные определения понятия "межсекторное социальное партнерство": сравнительный анализ основных подходов / Р.Р. Галлямов, Г.Д. Горбунова. Вестник ВЭГУ. 2013. № 1(63). С. 26-32.
19. Діденко Н.Г. Державне управління і соціальне партнерство: актуальні проблеми теорії і практики: монографія. Донецьк: Східний видавничий дім, 2007. 404 с.
20. Неліпа Д.В. Особливості інституціоналізації соціального партнерства (політологічний аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 "Політичні інститути та процеси". К., 2005. 23 с.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Authors who publish with this journal agree to the following terms:
1. Authors retain copyright and grant the journal right of first publication with the work simultaneously licensed under a Creative Commons Attribution License that allows others to share the work with an acknowledgement of the work's authorship and initial publication in this journal.
2. Authors are able to enter into separate, additional contractual arrangements for the non-exclusive distribution of the journal's published version of the work (e.g., post it to an institutional repository or publish it in a book), with an acknowledgement of its initial publication in this journal.
3. Authors are permitted and encouraged to post their work online (e.g., in institutional repositories or on their website) prior to and during the submission process, as it can lead to productive exchanges, as well as earlier and greater citation of published work (See The Effect of Open Access).
