Інститут виключення з доказів на стадії досудового розслідування: актуальні проблеми та шляхи їхнього розв'язання

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.17721/1728-2195/2021/1.116-10

Анотація

Дослідження присвячене як теоретичним так і прикладним аспектам доказового судового права. Предметом цієї роботи є правовий інститут допустимості доказів у кримінальному процесі, а також юридичний механізм визнання доказів недопустимими. Автор спирається на конституційний постулат (ч. 3 ст. 62 Конституції України) згідно з яким обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. На основі цього конституційного імперативу стверджується, що сторона обвинувачення не має права формувати обвинувачення та звертатися до суду з ним, якщо в обґрунтування такого обвинувачення покладено незаконні докази чи суб'єктивні здогадки. Акцентується увагу на тому, що суб'єкт, який формує кримінальне обвинувачення має оперувати юридичними доказами. Тим самим було виявлено юридичну суперечність між положеннями Конституції України та ч. 2 ст. 23 КПК України щодо правової природи доказів на досудовому розслідуванні. Зважаючи на те, що згідно з вітчизняною законодавчою конструкцією фактичні дані повинні визнаватися доказами вже на стадії досудового розслідування, вбачається правовою необхідністю гарантувати особі право на справедливий суд, шляхом запровадження чіткого механізму перевірки фактичних даних на предмет їхньої допустимості на стадії досудового розслідування й зокрема, запровадити юридичний механізм виключення з доказів, як первинний процесуальний "фільтр". Автор обґрунтовує, що такий механізм повинен передбачати дієві інструменти самоконтролю та нейтралізації незаконних джерел фактичних даних як самими органами кримінального переслідування, так і судом, під час реалізації судового контролю за досудовим розслідуванням у процесі ухвалення ключових рішень щодо обмеження гарантованих прав і свобод особи.

Посилання

1. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 // Вісн. Конституційного Суду України. – 2011. – № 6. – С. 155.

2. "Справа Хан проти Об'єднаного Королівства" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_020 (дата звернення 22.01.21)

3. Справа "Свєтіна проти Словенії". [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://napu.com.ua/wp-content/uploads/2018/08/SVETINA-proti-Sloveniyi.pdf (дата звернення 23.12.20)

4. Крет Г. Р. Міжнародні стандарти доказування у кримінальному процесі України: теоретико-правові та практичні основи : монографія / Г. Р. Крет. – Калуш : Петраш К.Т., 2020.

5. Зейкан Я. П. Про недопустимі докази / Я. П. Зейкан. – Х. : Фактор, 2019. – С. 128.

6. Панова А. В. Визнання доказів недопустимими у кримінальному провадженні : монографія / А. В. Панова. – Х. : Право, 2017.

7. Зубарев А. А. Правовые последствия признания доказательств недопустимыми в уголовном процессе : автореф. дис. … канд. юрид. наук А. А. Зубарев. – М., 2010.

8. Костенко Р. В. Исключение доказательств, полученных с нарушением требований УПК РФ, в ходе досудебного производства по уголовным делам / Р. В. Костенко // Общество и право. – 2016. – № 3(57). – С. 113–117.

9. Кожевникова Ю. А. Исключение недопустимых доказательств из разбирательства уголовного дела : дис. … канд. юрид. наук / Ю. А. Кожевникова. – Воронеж, 2005.

Опубліковано

19.03.2021

Номер

Розділ

Типи публікацій

Як цитувати

Інститут виключення з доказів на стадії досудового розслідування: актуальні проблеми та шляхи їхнього розв’язання. (2021). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, 116(1), 48-53. https://doi.org/10.17721/1728-2195/2021/1.116-10