Інститут виключення з доказів на стадії досудового розслідування: актуальні проблеми та шляхи їхнього розв'язання
DOI:
https://doi.org/10.17721/1728-2195/2021/1.116-10Анотація
Дослідження присвячене як теоретичним так і прикладним аспектам доказового судового права. Предметом цієї роботи є правовий інститут допустимості доказів у кримінальному процесі, а також юридичний механізм визнання доказів недопустимими. Автор спирається на конституційний постулат (ч. 3 ст. 62 Конституції України) згідно з яким обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. На основі цього конституційного імперативу стверджується, що сторона обвинувачення не має права формувати обвинувачення та звертатися до суду з ним, якщо в обґрунтування такого обвинувачення покладено незаконні докази чи суб'єктивні здогадки. Акцентується увагу на тому, що суб'єкт, який формує кримінальне обвинувачення має оперувати юридичними доказами. Тим самим було виявлено юридичну суперечність між положеннями Конституції України та ч. 2 ст. 23 КПК України щодо правової природи доказів на досудовому розслідуванні. Зважаючи на те, що згідно з вітчизняною законодавчою конструкцією фактичні дані повинні визнаватися доказами вже на стадії досудового розслідування, вбачається правовою необхідністю гарантувати особі право на справедливий суд, шляхом запровадження чіткого механізму перевірки фактичних даних на предмет їхньої допустимості на стадії досудового розслідування й зокрема, запровадити юридичний механізм виключення з доказів, як первинний процесуальний "фільтр". Автор обґрунтовує, що такий механізм повинен передбачати дієві інструменти самоконтролю та нейтралізації незаконних джерел фактичних даних як самими органами кримінального переслідування, так і судом, під час реалізації судового контролю за досудовим розслідуванням у процесі ухвалення ключових рішень щодо обмеження гарантованих прав і свобод особи.
Посилання
1. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 // Вісн. Конституційного Суду України. – 2011. – № 6. – С. 155.
2. "Справа Хан проти Об'єднаного Королівства" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_020 (дата звернення 22.01.21)
3. Справа "Свєтіна проти Словенії". [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://napu.com.ua/wp-content/uploads/2018/08/SVETINA-proti-Sloveniyi.pdf (дата звернення 23.12.20)
4. Крет Г. Р. Міжнародні стандарти доказування у кримінальному процесі України: теоретико-правові та практичні основи : монографія / Г. Р. Крет. – Калуш : Петраш К.Т., 2020.
5. Зейкан Я. П. Про недопустимі докази / Я. П. Зейкан. – Х. : Фактор, 2019. – С. 128.
6. Панова А. В. Визнання доказів недопустимими у кримінальному провадженні : монографія / А. В. Панова. – Х. : Право, 2017.
7. Зубарев А. А. Правовые последствия признания доказательств недопустимыми в уголовном процессе : автореф. дис. … канд. юрид. наук А. А. Зубарев. – М., 2010.
8. Костенко Р. В. Исключение доказательств, полученных с нарушением требований УПК РФ, в ходе досудебного производства по уголовным делам / Р. В. Костенко // Общество и право. – 2016. – № 3(57). – С. 113–117.
9. Кожевникова Ю. А. Исключение недопустимых доказательств из разбирательства уголовного дела : дис. … канд. юрид. наук / Ю. А. Кожевникова. – Воронеж, 2005.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Authors who publish with this journal agree to the following terms:
1. Authors retain copyright and grant the journal right of first publication with the work simultaneously licensed under a Creative Commons Attribution License that allows others to share the work with an acknowledgement of the work's authorship and initial publication in this journal.
2. Authors are able to enter into separate, additional contractual arrangements for the non-exclusive distribution of the journal's published version of the work (e.g., post it to an institutional repository or publish it in a book), with an acknowledgement of its initial publication in this journal.
3. Authors are permitted and encouraged to post their work online (e.g., in institutional repositories or on their website) prior to and during the submission process, as it can lead to productive exchanges, as well as earlier and greater citation of published work (See The Effect of Open Access).
