СУТНІСТЬ І ПРИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВИ: ПРАВО НА НАСИЛЬСТВО ТА ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСУ В КОНТЕКСТІ РОЗУМІННЯ СУЧАСНОСТІ ДЕРЖАВИ

Анотація

Досліджено сутність, ознаки, призначення держави і виведено авторське бачення сутності держави, її права і застосування примусу та насильства, при цьому використано діалектичний, соціолого-правовий, системно-структурний, аксіолого-правовий методи, а також методи порівняльного правознавства, аналізу та синтезу. Надано коротку характеристику ознак держави, проведено класифікацію підходів до з'ясування сутності держави для 11-ти груп: юридичний (Г. Єллінек та Г. Кельзен); плюралістичний (Г.Дж. Ласкі, М. Дюверже, Р. Даль, Р. Дарендорф); соціологічний (Ж.Ж. Руссо, Т Гоббс, І. Кант); держава загального добробуту (Дж. Кейнс, Дж.К. Гелбрейт); теорія правової держави (Б. Кістяківський, Е. Дюркгайм, Ж. Гурвич); теорія соціальної держави (Дж. Кейнс, Г. Ріттер); теорії конвергенції (Дж.К. Гелбрейт, Р. Арон, П.О. Сорокін); технократичний та інформаційно-кібернетичний (Дж. Бернхейм, Дж.К. Гелбрейт, Д. Белл, Т. Веблен); елітарний (Г. Моска, В. Парето, Дж. Сарторі), а також загальносоціальний (або політико-правовий) як універсальний і найбільш оправданий сьогодні. Виділено такі ознаки держави, як монопольне право на застосування примусу і насильства, що випливають із Суспільного договору, до якого автором не вперше віднесено конституцію. Зроблено висновок, що монополія права на застосування примусу і насильства в сучасних умовах поступово державою втрачається та може добровільно бути делегована наддержавним організаціям (ООН, ОБСЄ, НАТО). Зазначено, що застосування державою насильства і примусу можливе тільки у взаємозв'язку з урахуванням її інших ознак – необхідністю дотримання прав людини, норм міжнародного права, обмеження влади правом та конституцією як Суспільним договором. Вказано на нерозривний зв'язок сутності держави з її соціальним призначенням, яке полягає у виконанні функцій (забезпечення соціального миру і стабільності в суспільстві, створення умов для реалізації конституційних прав і свобод громадян, підвищення якості життя населення країни) і вирішенні завдань, які випливають з необхідності прогресивного розвитку суспільства в цілому. Зазначено, що сучасна держава виступає соціальним арбітром, органом з вирішення загальних справ, забезпечує правопорядок і підтримує його, використовуючи монополію на офіційний примус аж до насильства, а можливість реалізації цих функцій обмежується суверенною територією держави. На підставі аналізу особливостей широкомасштабної російської війни проти України стверджується, що міжнародні організації та союзи держав вправі застосовувати примус і насильство щодо держав, функціонування яких суперечить соціальному призначенню, оскільки ці держави здійснюють тероризм або є державам-агресорами.