ВИТОКИ ТА СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ (III СТ. ДО Н. Е. – IX СТ. Н. Е.): ІСТОРИКО-ПРАВОВА РЕКОНСТРУКЦІЯ

Анотація

Порушено актуальну проблему початків української державності в контексті української політико-правової традиції державотворення. Розроблено змістову частину концепції утворення перших історичних форм української державності автохтонами Середнього Подніпров'я (предками українського народу) та їхнього зв'язку з різноманітними етнічними спільнотами. За допомогою соціокультурного і системного підходів методом логічного аналізу доведено, що ранні історичні форми української державності виникали без істотного запозичення досвіду державотворення інших народів. Методом реконструкції висвітлено процес інституціалізації публічної влади і підтверджено багатовікову спадкоємність політико-правової традиції у цій царині. Методом періодизації виділено три періоди процесу виникнення та становлення ранніх форм української державності: скіфська доба (VI–IV ст. до н. е.); пізньоантичні часи (II–IV ст. н. е.); раннє середньовіччя, коли було засновано Київ та сформована держава під назвою Русь (Україна-Русь) (VI–IX ст. н. е.). Обґрунтовано положення, що витоки Руської держави слід аналізувати в хронологічних межах другої половини 30-х років ІХ ст. у зв'язку з укладенням першого відомого договору з Візантією в Амастриді у 839 р., де вона вперше згадується під своїм власним найменуванням. Суб'єкти конфедерації зберігали територіальний суверенітет з власним самоврядуванням, юрисдикцією місцевої влади в межах своєї території і звичаєвим правом. Доведено, що в межах конфедерації відбувалась інституціоналізація функцій княжого врядування, яка проходила в річищі упорядкування та структурування взаємодії з князями, племінними військовими вождями, родоплемінною знаттю та самоврядними територіальними громадами. Досліджено, що першими історичними формами української державності були Антська конфедерація і Русь. Вони мали усі базові атрибути державності в юридичній площині: народ та мову народу як найважливіший маркер його етнічної самоідентифікації, материнську територію країни з географічними, геопросторовими та етнографічними характеристиками, континуїтет держави, цінності в праві, які формують правовий погляд на життя через призму ментальних уявлень народу про істину, добро, справедливість. Наголошено, що з усіх характерних ознак сучасного поняття української держави історично першою сформувалась правова влада, оскільки механізм її формувався по горизонталі на принципі рівності та незалежності всіх суб'єктів конфедерації, об'єднаних на договірній основі, у механізмі дії права засобом правового впливу були норми звичаєвого права, а інструментом правового регулювання – варварське право. Зв'язки правового впливу і правового регулювання органічно переплітались на основі правової традиції.