ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ЗМІНИ РОЛІ ДЕРЖАВИ В КОНТЕКСТІ ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТІВ У ПРАВІ
Наукова стаття
DOI:
https://doi.org/10.17721/1728-2195/2022/4.123-12Ключові слова:
конфлікт у праві, правовий конфлікт, особа, держава, трансформація ролі держави, функціонування держави, медіаціяАнотація
Розглянуто роль і призначення держави як інституції, здатної вирішувати правові конфлікти, і як організації, яка провокує виникнення правового конфлікту та одночасно є його учасником. Пріоритетним стає напрям публічного двостороннього узгодження інтересів суб'єктів з метою встановлення загального блага, де роль держави в такому процесі здебільшого зводиться до такої її сутнісної моделі, як держави-арбітра. Визначено основні вектори трансформації ролі держави в процесі вирішення конфліктів у праві з використанням таких наукових підходів: аксіологічний, антропологічний, синергетичний, герменевтичний і комунікативний; таких філософських методів: діалектичний, метафізичний, ідеалістичний; таких спеціальних наукових методів: системний, структурно-функціональний, порівняльний, комунікативний, формально-логічний. Правовий конфлікт розглянуто як різновид соціального конфлікту, зумовленого особливою сферою існування – правовою, що характеризується двостороннім зв'язком між суб'єктами, виникає на підставі існуючих правових протиріч і долається за допомогою засобів правового характеру. Правовий аспект прояву конфлікту на державному рівні здатний виступати як об'єкт, з приводу якого виникає конфліктна ситуація, так і засіб, за допомогою якого можна і попередити, і подолати такий конфлікт. Досліджено вектори трансформації діяльності держави в процесі подолання правових конфліктів, які стають визначальним фактором політичного, економічного, соціального життя сучасних держав. Від динамізму правових конфліктів, сфери їхнього поширення, рівня загострення, суб'єктного складу і тривалості іноді залежить життя та доля окремої людини, групи людей, всієї держави. Саме тому дослідження природи, сутності, структури правових конфліктів має величезне практичне значення в обранні державою в межах її функціонального призначення комфортних і легітимних шляхів їх подолання, а головне, відшукання законних способів їх попередження. Це можливе лише за існуючих у державі правових засобів, за допомогою яких медіатор може вести діяльність, кінцевою метою якої є добровільне справедливе рішення. Запровадження інституту медіації (відновного правосуддя, позасудової процедури) та закріплення його на нормативному рівні стає альтернативною або проміжною процедурою щодо судової форми вирішення правових конфліктів. Місія держави – прийняття та закріплення на законодавчому рівні відповідних нормативно-правових актів, які б стали альтернативою на шляху мінімізації вирішення правових конфліктів судовим шляхом. Наголошено на впровадженні та подальшому становленні інституту медіації як проміжної процедури щодо судової форми вирішення правових конфліктів. Медіація допомагає уникнути сторонам ескалації конфлікту та дійти до вирішення спору, результат якого задовольнить обидві сторони, розвантаживши при цьому судову систему, оскільки вирішення конфліктів у досудовому порядку приведе до зменшення кількості судових справ.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Authors who publish with this journal agree to the following terms:
1. Authors retain copyright and grant the journal right of first publication with the work simultaneously licensed under a Creative Commons Attribution License that allows others to share the work with an acknowledgement of the work's authorship and initial publication in this journal.
2. Authors are able to enter into separate, additional contractual arrangements for the non-exclusive distribution of the journal's published version of the work (e.g., post it to an institutional repository or publish it in a book), with an acknowledgement of its initial publication in this journal.
3. Authors are permitted and encouraged to post their work online (e.g., in institutional repositories or on their website) prior to and during the submission process, as it can lead to productive exchanges, as well as earlier and greater citation of published work (See The Effect of Open Access).