ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ЗМІНИ РОЛІ ДЕРЖАВИ В КОНТЕКСТІ ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТІВ У ПРАВІ

Наукова стаття

Анотація

Розглянуто роль і призначення держави як інституції, здатної вирішувати правові конфлікти, і як організації, яка провокує виникнення правового конфлікту та одночасно є його учасником. Пріоритетним стає напрям публічного двостороннього узгодження інтересів суб'єктів з метою встановлення загального блага, де роль держави в такому процесі здебільшого зводиться до такої її сутнісної моделі, як держави-арбітра. Визначено основні вектори трансформації ролі держави в процесі вирішення конфліктів у праві з використанням таких наукових підходів: аксіологічний, антропологічний, синергетичний, герменевтичний і комунікативний; таких філософських методів: діалектичний, метафізичний, ідеалістичний; таких спеціальних наукових методів: системний, структурно-функціональний, порівняльний, комунікативний, формально-логічний. Правовий конфлікт розглянуто як різновид соціального конфлікту, зумовленого особливою сферою існування – правовою, що характеризується двостороннім зв'язком між суб'єктами, виникає на підставі існуючих правових протиріч і долається за допомогою засобів правового характеру. Правовий аспект прояву конфлікту на державному рівні здатний виступати як об'єкт, з приводу якого виникає конфліктна ситуація, так і засіб, за допомогою якого можна і попередити, і подолати такий конфлікт. Досліджено вектори трансформації діяльності держави в процесі подолання правових конфліктів, які стають визначальним фактором політичного, економічного, соціального життя сучасних держав. Від динамізму правових конфліктів, сфери їхнього поширення, рівня загострення, суб'єктного складу і тривалості іноді залежить життя та доля окремої людини, групи людей, всієї держави. Саме тому дослідження природи, сутності, структури правових конфліктів має величезне практичне значення в обранні державою в межах її функціонального призначення комфортних і легітимних шляхів їх подолання, а головне, відшукання законних способів їх попередження. Це можливе лише за існуючих у державі правових засобів, за допомогою яких медіатор може вести діяльність, кінцевою метою якої є добровільне справедливе рішення. Запровадження інституту медіації (відновного правосуддя, позасудової процедури) та закріплення його на нормативному рівні стає альтернативною або проміжною процедурою щодо судової форми вирішення правових конфліктів. Місія держави – прийняття та закріплення на законодавчому рівні відповідних нормативно-правових актів, які б стали альтернативою на шляху мінімізації вирішення правових конфліктів судовим шляхом. Наголошено на впровадженні та подальшому становленні інституту медіації як проміжної процедури щодо судової форми вирішення правових конфліктів. Медіація допомагає уникнути сторонам ескалації конфлікту та дійти до вирішення спору, результат якого задовольнить обидві сторони, розвантаживши при цьому судову систему, оскільки вирішення конфліктів у досудовому порядку приведе до зменшення кількості судових справ.