ПРИНЦИП СУДОВОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ КОНЦЕПТУ ПРИРОДНОГО СУДУ
DOI:
https://doi.org/10.17721/1728-2195/2022/3.122-11Ключові слова:
судова спеціалізація, спеціалізований природний суд, право на справедливий суд, Вищий антикорупційний суд, особливий суд, надзвичайний судАнотація
Розкрито правову природу принципу "природного суду" як фундаментального конституційно-правового надбання цивілізованого людства, який покликаний захистити людину, її права та свободи від можливого свавілля судів як інструменту терору й неправомірного переслідування особи. Виокремлено ознаки "особливого суду" в контексті ст. 125 Конституції України.
Підтверджено, що судова влада в державі має бути єдиною і цілісною. Така єдність і цілісність має забезпечуватися єдиною спільною метою і завданнями, які покладаються на суди, незалежно від місця в системі судоустрою та юрисдикційної спеціалізації. Тому суди, які наділяються особливими, відмінними від загальних судів метою і завданнями, є особливими судами.
Досліджено міжнародний та зарубіжний досвід, який вказує на допустимі межі судової спеціалізації з метою забезпечення рівного та справедливого судового захисту. Проте існують країни, судова влада яких не спромоглася здобути необхідного рівня незалежності. Для подолання такого кризового стану судової влади держави вимушені вдаватися до екстраординарної судової спеціалізації. Фактично наявність відокремлених антикорупційних судів (суддів) вказує на те, що інші судді є потенційно залежними, а тому довіряти розгляд певної категорії проваджень їм неможна. Встановлено, що така судова спеціалізація має бути тимчасовим заходом, оскільки всі судді мають бути рівними у своїй незалежності та відповідати належному рівню легітимності.
З'ясовано, що за наявних умов, у яких опинилася Україна, вкрай важливо досягнути розумного балансу в дотриманні національного суверенітету та конституційної законності, з одного боку, та зовнішніми впливами міжнародних та зарубіжних суб'єктів, які намагаються адмініструвати правову систему нашої держави, з іншого
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Authors who publish with this journal agree to the following terms:
1. Authors retain copyright and grant the journal right of first publication with the work simultaneously licensed under a Creative Commons Attribution License that allows others to share the work with an acknowledgement of the work's authorship and initial publication in this journal.
2. Authors are able to enter into separate, additional contractual arrangements for the non-exclusive distribution of the journal's published version of the work (e.g., post it to an institutional repository or publish it in a book), with an acknowledgement of its initial publication in this journal.
3. Authors are permitted and encouraged to post their work online (e.g., in institutional repositories or on their website) prior to and during the submission process, as it can lead to productive exchanges, as well as earlier and greater citation of published work (See The Effect of Open Access).
