КОНЦЕПЦІЯ КНИЖКОВОГО ВОЛОДІННЯ ПРИ ВІНДИКАЦІЇ МАЙНА
DOI:
https://doi.org/10.17721/1728-2195/2024/2.128-13Ключові слова:
концепція книжкового володіння, володіння майном, віндикаційний позов, негаторний позов, державна реєстрація речових правАнотація
Вступ. Останнім часом у судову практику України Верховним Судом уведено концепцію книжкового володіння, яка істотно змінює попередньо існуючий підхід визначення критерію наявності в особи володіння нерухомим майном. Таке нововведення викликає як підтримку, так і критику з боку правознавців. Закономірно виникає потреба визначитись із доцільністю таких змін, з'ясувати їх правові витоки й причини та, відповідно, здійснити для цього критичний аналіз.
Методи. Для досягнення мети дослідження використано такі методи, як формально-логічний, діалектичний, порівняльний.
Результати. Зазначено, що, на відміну від традиційного підходу, коли при розгляді справ щодо віндикації майна володіння ним визначалось виключно на підставі факту фізичного утримання речі, у новій концепції книжкового володіння володіння нерухомим майном може бути підтверджене фактом державної реєстрації права на це майно в установленому законом порядку.
Зміна попередньої концепції віндикації майна закономірно змінила правозастосовну практику розгляду цієї категорії судових справ. У ситуації, коли, наприклад, право власності зареєстровано за позивачем, а де-факто володільцем майна є відповідач, Верховний Суд вбачає належним способом захисту не віндикаційний позов, як це було раніше, а негаторний позов, оскільки наявність запису в державному реєстрі свідчить, на думку суду, що володіння майном не порушено. Така зміна парадигми має різні наслідки в правозастосовній практиці, зокрема через те, що на негаторний позов, за висновком Верховного Суду, позовна давність не поширюється, тоді як на віндикаційний позов – навпаки.
Висновки. Концепція книжкового володіння нівелює відмінності між віндикаційним і негаторним позовами. Вона не базується на якійсь конкретній нормі закону, а є вільною і доктринальною інтерпретацією Верховним Судом цивільного законодавства, який, окрім іншого, не взяв до уваги, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за законом фіксуються речові права особи на таке майно, а не факт реального володіння ним.
Посилання
Земельний кодекс України. (2001). Закон України від 25.10.2001. № 2768-III. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14.
Пільков, К. М. (2021, березень 26). Перегляд підходів до визначення ефективних способів захисту права власності на нерухоме майно [Презентація на конференції]. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: новітня практика Верховного Суду. Київ. https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/Pres_Pilkov.pdf.
Постанова від 14 грудня 2021 року. Справа № 344/16879/15-ц. (2021). Велика палата Верховного Суду, (Україна). https://reyestr.court.gov.ua/Review/102221949.
Постанова від 19 жовтня 2022 року. Справа № 910/14224/20. (2022). Велика палата Верховного Суду, (Україна). https://reyestr.court.gov.ua/Review/107476264.
Постанова від 04 липня 2018 року. Справа № 653/1096/16-ц. (2018). Велика палата Верховного Суду, (Україна). https://reyestr.court.gov.ua/Review/75296538.
Постанова від 13 липня 2022 року. Справа № 199/8324/19. (2022). Велика палата Верховного Суду, (Україна). https://reyestr.court.gov.ua/Review/105624089.
Постанова від 14 листопада 2018 року. Справа № 183/1617/16. (2018). Велика палата Верховного Суду, (Україна). https://reyestr.court.gov.ua/Review/81574015.
Постанова від 28 листопада 2018 року. Справа № 504/2864/13-ц. (2018). Велика палата Верховного Суду, (Україна). https://reyestr.court.gov.ua/Review/81842010.
Постанова від 27 листопада 2019 року. Справа № 203/3937/16-ц. (2019). Верховний Суд, (Україна). https://reyestr.court.gov.ua/Review/86400818.
Цивільний кодекс України. (2003). Закон України від 16.01.2003 р. № 435-IV. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15.
Додаткові файли
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Георгій ХАРЧЕНКО

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Authors who publish with this journal agree to the following terms:
1. Authors retain copyright and grant the journal right of first publication with the work simultaneously licensed under a Creative Commons Attribution License that allows others to share the work with an acknowledgement of the work's authorship and initial publication in this journal.
2. Authors are able to enter into separate, additional contractual arrangements for the non-exclusive distribution of the journal's published version of the work (e.g., post it to an institutional repository or publish it in a book), with an acknowledgement of its initial publication in this journal.
3. Authors are permitted and encouraged to post their work online (e.g., in institutional repositories or on their website) prior to and during the submission process, as it can lead to productive exchanges, as well as earlier and greater citation of published work (See The Effect of Open Access).